«Наша Україна»: Лужков нав’язує Україні простір несвободи

Фото: REUTERS

Останнім часом відбулися дві, на перший погляд, не пов’язані між собою події, які дуже наочно продемонстрували те, що росіяни активно намагаються приховати.
Перша подія – заборона на в’їзд до Росії українському правозахиснику, члену Української Гельсінської групи з 1978 р. Василю Овсієнку. Друга – дозвіл московському «яструбу в кепці» разом із сановитим російським байкером пофестивалити у Севастополі на дні ВМФ Росії.
А приховати Росія намагається свій страх перед «помаранчевим» напрямком суспільного розвитку. Простіше кажучи, російська влада дуже боїться зростання справжнього, а не маріонеткового, громадянського суспільства, не підконтрольного Кремлю.
І Україна у цьому плані, навіть незважаючи на тимчасовий прихід до влади режиму В.Януковича, залишається для них на пострадянському просторі небезпечним прикладом розвитку демократії, у якій можуть існувати й вільно поширюватись несанкціоновані владою думки, підходи та концепції. Вірні путінці і зараз продовжують вичищати Росію від будь-яких альтернативних суспільних, громадських, правозахисних чи інших рухів.
І щоб давати власним громадянам додаткові підстави для захоплення геніальністю правління команди кремлівських можновладців, останнім дуже потрібні персонажі на кшталт Ю.Лужкова з їх заявами про статус українського Севастополя. Але дуже бажано приховати правду про проведення міжнародного громадянського форуму у Музей історії політичних репресій і тоталітаризму «Пермь-36», на який і їхав В.Овсієнко.
Особливо прикмето, що В.Овсієнко мав намір взяти участь у Пермі у дискусії «Світ несвободи та культура», а Ю.Лужков просторікував у Севастополі про «нову атмосферу» та збільшення «взаємної довіри та інтересу».
Насправді ж, «нова атмостфера» є нічим іншим, як поширенням простору несвободи на Україну. І тому кожен громадянин України сьогодні має визначатись: чи прагне він заново навчитись ходити строєм у «світі несвободи», чи хоче бути вільною людиною у динамічному «світі свободи».