Павло Жебрівський:

Для мене 8 березня це не свято Клари Цеткін та Рози Люксембург, це свято весни! Будь-яке свято в переддень весни я вважаю жіночим святом, тому що саме весною жінки розцвітають, мов квіти. 8 Березня у мене асоціюється не лише з жінками, а й з весною, сонцем, коханням. Це насправді свято весни, а весна завжди порівнюється з жінкою і з коханням. Своїм коханим жінкам я подарую парфуми, адже пахнути жінка повинна весною.

Я вітаю всіх жінок зі святом і бажаю взаємного кохання до нестями!

Лев Ігнатенко:

Я привітаю у цей день не лише свою родину, а й усіх дівчат, які є навколо мене: і в Секретаріаті Верховної Ради, і у фракції. Я купив 60 подарунків. Для доньки я купив хороші ковзани, для дружини – золоте кольє з сердечками, для співробітниць – цукерки, шампанське і квіти. А ще я пишу для жінок вірші, наприклад :

Я с детских лет боюсь глубину.

С тех пор как со скалы когда-то,

Из всех мальчишек я один

Нырнул в пучину водопада.

Но есть ли в мире глубина

Такая, как в глазах твоих.

Никак не доберусь до дна

Никак не выберусь из них.

Михайло Поживанов:

Люди, які не вважають 8 Березня за свято – нещирі. Все життя, ще з дитинства, ми святкували цей день, шанували жінок, які дають нам життя. Добре, що до свята 8 березня додалися ще й День матері та День усіх закоханих. Своїх рідних жінок я привітаю квітами та парфумами.

Юрій Артеменко :

Стовідсотково я визнаю 8 березня як свято жінок. Я завжди шукаю індивідуальність у жінці, і, відповідно до її родзинки, дарую подарунок, а не просто щоб всім взяти і подарувати однакові подарунки. Якщо комусь подобаються квіти, дарую квіти, але багаторічні, у горщиках, щоб пам’ять про цей день тривала не один день. Комусь дарую гроші, комусь цукерки. Але найбільше складнощів викликає подарунок для дружини, бо народилися вона 7 березня, і потрібно щось зробити, щоб у ней було свято і 7-го, і 8-го.

14-річний син дарує мамі написані ним відверті, щирі вірші. А в цьому році я їй дарую романтичну подорож у Європу, всі добрі слова будуть сказані 8 березня десь у романтичному місці, кав’ярні, будемо з нею блукати вулицями і казати, що ми ще молоді, бо ще спроможні от так зірватися і поїхати кудись, а не лежати удома.

Олексій Кучеренко:

Якщо відверто, з одного боку я розумію що це свято, а з іншого, у мене ніколи майже не вдається зробити цей день святковим. Я намагаюся привітати усіх жінок: і близьких мені, і колег, і після цього завжди дуже переживаю чи сподобалося, чи нікого не забув, чи ніхто не образився через мої подарунки, і тому для мене це завжди закінчується переживанням. Намагаюся зателефонувати, приділити увагу і… заховатися. Сьогодні я зателефонував всім жінкам, з якими працюю, а після цього я вже спокійно, розсудливо кожній щось подарую, а 8-го хай їм чоловіки щось подарують. Своїм жінкам я дарую те, чого вони хочуть самі, вони визначаються, натякають. Я даю згоду на реалізацію їх певних рішень. Я не прихильник спонтанних подарунків, які начебто хороші і приносять радість, а потім роками лежать у якомусь закутку.