Тема Україна – ЄС є найактуальнішою серед усіх політичних та інших проблем, які є в Україні. Від того, яким чином попрацює делегація і від того, як наше суспільство підтвердить наші євроінтеграційні устремління, залежить майбутнє України.

Не секрет, що Україна перебуває між двома економічними та політичними таборами. З одного боку – Європа з європейськими цінностями, з другого – азіатський простір... З одного боку – перевага індивідуального, з другого – переважання колективного начала. Ця буферна зона не дає нам можливості розвиватися ні економічно, ані політично. Поки Україна буде в цій зоні, доти відчуватиме ці проблеми і чутиме голоси: а все ж таки, куди нам рухатися? Або багатовекторність, або одновекторність...

Грузія визначила, що йде в Європу і хоче бути членом альянсу – і все: питання не піднімається, нація згуртувалася і рухається... Грузія знизила рівень корупції, трудове законодавств, прийняте торік у грузинському парламенті, відповідає найкращим стандартам європейської спільноти. Якщо згуртуватися навколо ідеї, то можна добиватися серйозних результатів.

Тиждень тому я побувала на засіданні груп комітетів країн членів ЄС, яке займається питаннями європейської інтеграції та зв’язками з ЄС. Дуже цікаво було дивитися і слухати, якими вони бачать свої внутрішні проблеми, які проблеми вони розглядають як зовнішні впливи. Перед нами виступала пані Меркель. Вона презентувала по суті стратегію розвитку європейської спільноти на майбутні роки. Україна там не розглядається. Але насторожує той факт, що розглядається, яким чином співпрацювати з балканськими країнами, з Азією...

Це означає, що правила, норми, економічні відносини в нашій країні не збалансовані. На мій погляд, ми повинні розглядати нашу угоду як перехід до порушення питання членства. Ми повинні наполягати на цьому питанні. Є пропозиції, що наша угода має бути укладена на невизначений час. Це неправильно... Визначення дати стимулюватиме і нас – щоб ми брали терміни, завдання й виконували їх, – і європейську спільноту.