Рівненський губернатор Віктор Матчук має чималий досвід роботи в різних структурах. Починав як бізнесмен, потім працював в органах місцевого самоврядування. Сьогодні він голова Рівненської облдержадміністрації. На минулих парламентських виборах очолював Рівненський штаб «Нашої України». Працювати тоді було непросто, оскільки основними конкурентами в області були партії «помаранчевого» табору. Чи не повториться така ситуація й під час дострокових виборів? Про це «БЦ» запитала у Віктора Матчука.

– Нарешті оголошено про створення блоку між «Нашою Україною», «Правицею» та «Народною самообороною». Як ви будуватимете стосунки із представником УНП Червонієм, з яким у вас був конфлікт?

– Є один універсальний спосіб – відкласти все особисте. Якщо цього не робити, не те що блок, партію збудувати не можна. У кожного є історія стосунків з іншими людьми. Вона не завжди безхмарна. Мені особисто справді важко розмовляти з такою людиною, як Василь Червоній. Але я не збираюся з ним сідати та обговорювати проблеми створення блоку, адже ці питання повинні обговорюватися на іншому рівні. Я не збираюся з ним обговорювати питання стратегії блоку. Буде розмова лише про те, як злагоджено працювати на спільну перемогу блоку. Якщо з його боку буде розуміння й бажання співпрацювати в цьому напрямку, я буду радий. Якщо цього не буде, що ж, нічого страшного: ми звикли розраховувати лише на власні сили. Конякою, яка вивезе воза, все одно буде «Народний Союз Наша Україна».

– У пакеті домовленостей щодо блоку розглядали й питання про створення єдиної партії після виборів. Наскільки учасники блоку готові до такого кроку?

– Вважаю, що це питання варто було б поставити ще до виборів. Тоді буде більше шансів вирішити його позитивно. Бо коли всі отримають депутатські значки, тобто основної мети буде досягнуто, це питання вже буде важче поставити.

– Але ж до виборів навряд чи вистачить часу формалізувати процес створення єдиної партії...

– Ми кажемо не про завершення процедури, а про її старт. Тобто не про декларації керівників, а про наявність рішень з’їздів. До речі, така сама ситуація і з блоком. Нині існує спільне рішення, парафоване лідерами. Але нам потрібно терміново провести з’їзди, щоб вони прийняли єдине рішення – не про списки чи ще щось, а про входження в блок. Поки не буде таких рішень з’їздів, залишатиметься небезпека того, що блок, хоч би скільки було декларацій, може не відбутися.

– Ви заявляли, що спеціальні групи вже почали уточнювати списки рівненських виборців. Хто фінансує ці групи, адже Кабінет Міністрів іще не надав гроші на вибори?

– Ми робимо ті речі, які не потребують коштів: перевіряємо стан приміщень, у яких розміщувалися виборчі дільниці, складаємо їх перелік. Щодо списків, то це завдання дістали управління внутрішніх справ, тюрми, зони. Тобто вони повинні готувати документи, а не хтось це має робити за додаткові кошти. Адже сьогодні є можливість у плановому порядку (не потім за три ночі) спокійно відпрацювати всі питання: хто виїхав, хто помер, хто вже досяг 18-річного віку. А з місцевих бюджетів кошти на вибори витрачати не можна. По-перше, тому що там нема зайвих коштів. По-друге, це неправильно сприймуть люди. Замість того щоб профінансувати ремонт школи, ми займаємося проведенням виборів.

– Між якими силами, на вашу думку, відбуватиметься головна боротьба на Рівненщині? Між БЮТ і «Нашою Україною» (блоком з її участю)?

– Так, це буде головна боротьба. Але буде ще й конкуренція з боку Партії регіонів. Хоча зрозуміло, що найбільше конкуруватимуть БЮТ і «Наша Україна». І не тільки на Рівненщині, а взагалі на Західній Україні та значній частині Центральної України. Тут принциповим буде те, чи вдасться нам працювати цивілізовано, не влаштовуючи знову шоу, не видираючи одне одному волосся на радість опонентам. На жаль, на минулих виборах цього не відбулося: якщо «Наша Україна» працювала проти Партії регіонів, то БЮТ працював проти «Нашої України».

– Повернімося до недавніх подій, зокрема до заяви губернаторів на підтримку Президента. Невже всі губернатори (наприклад, зі східних регіонів) були такі одностайні?

– Якщо взяти оригінал звернення, то підписи цих губернаторів стоять вище за мій.

– Тобто з їхнього боку заперечень не було?

– Мені здається, що вони з полегшенням зітхнули, адже це була спільна заява. Це не була ситуація, коли голови адміністрацій опинилися сам-на-сам із зовнішнім світом і кожному окремо довелося визначатися. Тоді б я їм не позаздрив. Мені було б простіше, бо в іншому разі люди мене б не зрозуміли. Тобто це було спільне й достатньо зважене рішення.

– Навіщо було вводити губернаторів в РНБО?

– Утворився відрив центральної влади від регіональної. Я не можу пригадати, коли останнього разу голів адміністрацій запрошували на нараду в Кабмін. В уряді щось вирішують, а нашою думкою ніхто не цікавиться. Ми не знаємо, чим вони аргументують ті рішення, які приймають. От, наприклад, останнє: не допустити підвищення ціни на хліб, а тих голів адміністрацій, які це допустять, звільнити.

– А що, є підстави для підвищення ціни на хліб?

– У нас ринкова економіка. У ринковій економіці можна регулювати ціни тільки ринковими методами, а не адміністративними. Ціни на хліб держава повинна регулювати, але не силами голів обладміністрацій, а силами тих резервів, які є.

– Наскільки криза в центрі (ГПУ, КС, суди) вплинула на роботу державних органів влади на місцях, передусім на роботу силових відомств?

– Проблема в тому, що вони отримують із центру вказівки, продиктовані політичною доцільністю. Тут потрібно говорити про розбалансованість влади й про те, що Україна потребує адміністративної реформи з визначенням розумних підпорядкувань територіальних органів влади.

– Після Помаранчевої революції намагалися проводити адміністративно-територіальну реформу...

– Територіальна реформа – це дуже болюче для регіональних еліт питання. Бо коли мова йде про об’єднання двох областей, то виникає питання: де буде центр області, іншими словами, яка еліта буде елітнішою? Не це питання треба вирішувати, треба вирішувати питання адміністративної реформи. Потрібно, щоб була чітка вертикаль державної влади, але разом із тим органи місцевого самоврядування повинні мати більшу самостійність.

– Ви подаєте багато ініціатив, пов’язаних з історичними подіями, наприклад, створення пантеону загиблих під Гурбами. Звідки така цікавість до історії? Чи це просто данина місцевій традиції?

– У часи Радянського Союзу переважно культивувалася героїка, і ми вчилися на прикладах Олександра Невського, Петра І, Чапаєва, Котовського. Коли Україна стала незалежною, то в нас утворився вакуум: з одного боку – Чапаєв із Котовським, із другого – Рембо, а посередині нічого нема. Але ж наші діти повинні розуміти, що й у нас були герої. Ті, хто поліг під Гурбами, гинули не за посади чи преференції. У них не було альтернативи. Вони боролися за Україну так, як уміли. До речі, пантеон у Гурбах називається зведений. Ми збираємо останки по лісах і не робимо різниці, де воїн НКВС, а де вояк УПА. Бо кажемо: тоді були такі обставини, Господь Бог їх уже давно розсудив. Ми не визначатимемо, хто більше, а хто менше правий. Ідеться про те, що треба цих людей поховати й віддати їм шану.

– У нас у країні фактично відсутня гуманітарна політика...

– Вона є, але яка? От ми розробили програму Музею Берестецької битви. Я обговорював її ще з Єхануровим, щоб передбачити кошти на проектування музею й самого поля. Ми підготували програму, подали її, а Табачник її викреслив. Тобто політика є. Інша річ, яка це політика.

– Не хочеться кинути політику й повернутися в бізнес?

– Не було часу над цим задуматися, але скоріше ні. У мене є дочка, тому хочу бути причетним до прийняття тих рішень, які зроблять життя України кращим. І це без будь-якої патетики. Я був депутатом міськради, главою бюджетної комісії, потім депутатом облради й членом Рівненського виконкому. Нині я голова облдержадміністрації. Тобто знаю, що таке місцеве самоврядування, що таке виконавчі органи. Я працював у бізнесі, бачив контрольні органи знизу. Сьогодні я бачу їх зверху, тому знаю, що необхідно змінити. Бо дуже багато політиків, які нічого своїми руками в житті не зробили, причетні до прийняття рішень у державі. Він посидів два-три терміни у ВР і став небожителем. І для нього трагедія, що він там більше не буде. У нас починає формуватися каста замість еліти. Тому потрібна ротація.