На пряму лінію з Наталею Прокопович, як ми потім з'ясували, багато читачів просто не мали змоги додзвонитися. Так багато було охочих поспілкуватися з народним депутатом, головою Парламентського комітету з європейської інтеграції, членом Ради партії «Наша Україна» і просто цікавим співрозмовником. Перший дзвінок, на який відповіла Наталя Володимирівна, закономірно стосувався політичної ситуації в державі.

— Указ Президента повинен був би виконуватися з самого початку. І сьогодні б ми вже забули про вибори, й країна спокійно працювала б. Все, що нині відбувається під куполом парламенту, — це якась анархія. Домовились, що опозиція піде на поступки — тобто ми змінимо статтю Конституції, відповідно до

якої парламент буде не чинним. Опозиція зніме з себе депутатську недоторканність — тобто піде взагалі. Коли все було оформлено, все зроблено, — Мороз знову сказав, що треба, щоб визнав Конституційний Суд, який не повинен був цього робити, оскільки це — пряма дія Конституції. Це чітко виписано. Окрім цього, начебто й ЦВК має дати своє тлумачення. Тлумачення чого?

— Може так трапитися, що у нас вибори будуть перманентно продовжуватися?

— Так! Навіть не знаю, як коментувати це. Тому, що це — абсурд. Незрозуміло, на якій підставі перевіряли підписи під заявами депутатів, але — перевіряли. Потім склали список тих депутатів, які нібито не своєю рукою писали. Депутати пішли переписали. Ухвалили заяву, що ми повинні ще написати заяви довідкові про ОГОЛОШЕННЯ того, що ми вже написали. Тобто довідку з приводу довідки... Написали. З'їзди провели. Тепер ще ми повинні піти самостійно зачитати власноруч написані заяви. Вибачте, будь ласка, навіть присягу читаємо — одна людина читає, всі стоять. Потім нам скажуть, щоб ми принесли довідку про те, що ми були при цьому сповна розуму — коли писали ці заяви. І так далі, і так далі...

Я була в штабі і мені сказали, що треба під'їхати, бо депутати збираються. Під'їхала. Справа в тому, що ми підійшли до начальника відділу кадрів, і він повідомив нам, що у нього ніякого рішення немає, на підставі якого він повинен запис зробити в трудовій книжці і віддати їх нам. Попросив у нас п'ятнадцять хвилин, щоб з'ясувати це. Після п'ятнадцяти хвилин сказав, що питання буде вирішене завтра. І, будь ласка, приходьте за трудовими книжками. Знову тяганина. Треба було оголосити на засіданні Ради про складання нами повноважень. Зробити оголошення відповідно до двічі нами зроблених заяв і рішень з'їздів. І Рада повинна бути розпущена. І тоді видаються розпорядження або накази відповідно до трудового законодавства, аби зробити записи в трудових книжках. Цього не відбулося. (Прим. ред. — На сьогодні частина депутатів уже отримали трудові книжки).

- Щодо останнього з'їзду партії «Наша Україна». Що там із Кінахом?

— Шукають різні шляхи для того, щоб протягнути цю агонію далі. Якщо не помиляюсь, там 44 кандидати в депутати в загальному списку, який складається з 450 осіб, які реєструвалися, — це представники партії Кінаха. І зараз нібито вони готові вийти. Але в угоді про створення блоку і в положеннях про діяльність блоку немає такого, щоб якась партія, якщо вона не представлена на міжпартійному з'їзді, могла зробити рішення цього з'їзду неправомочним. Справа в тому, що там з самого початку були визначені квоти представників від кожної партії відповідно до загальної кількості членів цієї партії. І ця квота

зберігається. Якщо зареєстровані на міжпартійному з'їзді більше двох третин загального складу — з'їзд є правомочним. У нас дві третини — це 312 осіб. Я сама головою мандатної комісії була і ретельно перевіряла списки всіх присутніх. Представники всіх політичних партій сидять і дуже ретельно реєструють членів своїх партій, а я вже, як голова мандатної комісії, завжди сиджу і перевіряю загальні списки. Тобто рішення прийняті, вони — правомочні.

- Як Безпалий підвів...

— Я навіть не знаю, що говорити. Мені здається, що тут був такий серйозний тиск, вплив на депутатів з

опозиції, пропозиції...

- Від яких неможливо відмовитись...

— ...Але ж чимало відмовились!

- І які саме були ці пропозиції?

— Не можу сказати.

- Волга ж назвав! Про два мільйони він там, здається, говорив?

— ...

- Ходять чутки, що дехто з депутатів, з тих, хто написав заяву про вихід з фракції, відмовився

потім від неї?

— Це — неправда! Справа в тому, що вони граються тими прізвищами, весь час їх називають і заплутують

людей. Тобто називають прізвища тих, хто вже відмовився підписувати заяву про вихід з фракції. Після першої і — я б так сказала — до повторної заяви. Ви ж знаєте, що у Тимошенко 128—129 членів фракції, але заяв — 103. Це — ті люди, які ще раніше заявили про свою позицію і відмовились. Навіть в останній день відмовились...не пригадую прізвища... А у нас, в принципі, всі, хто писав заяви, і написали. Єдине, що там група Стретовича пізно привезла заяви.

Але — привезли вони. Крім Ружицького. Тобто люди свідомі, вони підтвердили, ходять і турбуються. Не

знаю, що ще можна зробити і як залякати, щоб хтось забрав свої заяви.

- Як ви думаєте, за «Нашу Україну» люди проголосують, прийдуть взагалі на вибори?

— Всі соціологічні дослідження, які проводяться різними компаніями, свідчать про те, що прийдуть

люди на вибори. Більше 60% — є певне коливання від 70%, 65% тощо. Але хочу вам сказати, що вели

кий відсоток тих, хто ще не визначився: 10—12% і приблизно 6—7% — це ті, хто буде голосувати проти

всіх. Але ще є час...

- Доброго дня! Руслан Пейтер, Клуб молодих дипломатів України. Скажіть, будь ласка, як проходить зараз переговорний процес щодо нового базового договору між Україною та ЄС? І яких позитивних змін можна очікувати між Україною та Європейським Союзом після його підписання?

— Переговорний процес розпочався ще на початку цього року. В березні була зустріч технологічна, якщо можна так висловитись, нашої делегації і представників Європейського Союзу — а саме Європейської Комісії, де визначалися параметри роботи, графік роботи, склад учасників і так далі. Потім відбулася зустріч в

Києві — коли ми вже почали говорити про структуру самого документа, погоджувати його наповнення. І зараз вже відбулася зустріч в Брюсселі, під час якої більш детально погоджували наповнення блоків — що буде в питанні фінансування, економіки, енергетики, розвитку людських ресурсів. В чому проблема? В тому, що на сьогоднішній день Європейський Союз ще не дає нам якихось гарантій — це відкладено на останній тур переговорів — стосовно терміну дії угоди, визначення членства України в Європейському Союзі і стосовно самої назви. Чи це буде просто угода, чи базова угода вже другого рівня, чи угода про партнерство та співробітництво. Останнє для нас — неприпустиме. Ми вже дуже багато зробили у країні і, вважаючи себе не юридично, а фактично членом Європейського Союзу, вже приєдналися до понад

96% заяв і угод Співдружності. Ми вважаємо, що працюємо вже як європейська спільнота. І хочу сказати, що майже 80 відсотків законів, які сьогодні розглядаються у Верховній Раді, повністю відповідають вимогам ЄС. На жаль, є ще проблеми зі вступом до СОТ.

- Добрий день.

— Доброго дня.

- Пані Наталя?

— Так.

- Таке питання. Чи може Україна претендувати на вступ до Євросоюзу, якщо на її території до 2017 року будуть знаходитись війська іншої держави? Російський флот.

— Річ у тім, що наявність російського флоту не впливає на питання вступу України до Європейського

Союзу. Це може впливати на питання вступу до НАТО. До того ж, ми сьогодні ведемо переговори про передачу Україні майна, яке знаходиться в оренді російського Чорноморського флоту. Ми активізували переговори з тим, щоб відпрацювати план-графік поетапного звільнення я б так сказала — України від присутності російського Чорноморського флоту. Тому, що наступить 2017 рік — і одномоментно цього не можна буде зробити. А для нас це остання крапка відліку. Тому до того часу я впевнена, що вже за п'ять років до 2017-го — маємо поступово перебирати майно від Росії, яка орендує його. Останні виступи пана Путіна і представників Державної Думи Росії про те, що Україна дуже дешево отримувала енергоносії, — отож вони навіть розглядають питання про те, щоб на 12 відсотків більше, ніж ринкова вартість цих енергоносіїв, встановити вартість російських енергоносіїв для України, мають підштовхнути нас робити це активніше. Треба озвучити підрахунки, скільки коштувало майже безоплатне користування і нашим узбережжям, і тим майном, що не враховане в угоді, вартість транспортування російських

енергоносіїв нашою територією і дуже багато інших речей? Я вже не кажу про те, що Росія забрала наші посольства, багато іншого майна. Всі заощадження наші залишилися в російських банках тощо...

—Добрий день. Це пані Наталя Володимирівна?

— Так.

- Вас турбує Іван Дячук із Севастополя. У мене до вас два запитання. Перше: чому такий сильний спротив більшості у Верховній Раді інтеграції України в Європейський Союз? І друге: якщо

Україна вступить до Європейського Союзу, що чекає в такому випадку Крим? Чи залишиться він

оздоровницею, а чи стане, як за радянських часів, європейським курортом?

— Дякую. Цікаве запитання. Що стосується спротиву коаліції. Протягом того часу, коли я очолювала Комітет з питань європейської інтеграції, моїм завданням було об'єднати зусилля і представників коаліції і опозиції для роботи над тим, щоб якомога швидше просуватися до Європейського Союзу. Навіть було організовано декілька делегацій з представників і соціалістів, і комуністів, і БЮТівців, і «Нашої України» до Європарламенту. Ми показували, що ми дійсно хочемо бути членами Європейського Союзу і це — наша загальна мета. Але, на жаль, шляхи її досягнення у нас досить різні. Якщо ми говоримо про представників коаліції, то мета їх — це ті бізнеси, які розміщені або ті бізнесмени, які хочуть мати бізнес в країнах Євросоюзу. Вони хочуть, щоб і той бізнес був захищений, і щоб до нього ставлення було, як до місцевого бізнесу. Наше ж завдання — це те, аби українці жили саме так, як люди живуть в європейській спільноті. І соціальний захист був відповідний, і щоб люди мали відповідну заробітну плату і пенсії, і могли вільно пересуватись. Щоб наші діти навчались в університетах і отримували ту освіту, яка б відповідала міжнародним стандартам. Ви ж знаєте, що зразки нашої освіти загалом не відповідають західним. Люди потім не можуть влаштовуватись у західні компанії на відповідні роботи, їм для цього знову потрібно отримувати освіту. Тобто я хочу підкреслити, що це — не стільки спротив коаліції, скільки різні шляхи. А зараз спротив — щоб отримати ту владу, до якої вони вже дорвалися і з кожним кроком, з кожним місяцем все більше й більше хочуть перебирати на себе повноваження і не звертають увагу на те, що говорили представники опозиції, те, на що звертали увагу люди і так далі. Що стосується Криму і його як оздоровниці і чи буде він європейським курортом? Повірте мені: я декілька разів просто їздила . по всьому узбережжю — аби подивитись, що там відбувається. І я знаю, що приблизно третина, а може, й більше, узбережжя — не облаштована, там стоять недобудови, фундамент під які закладався ще за часів радянської влади. І ми сьогодні ніяк не можемо визначитись з ними. А ми б могли надати людям можливість вкласти гроші, аби все це працювало. Тоді ті, хто мешкає там, могли б розвивати й малий бізнес, і могли б мати робочі місця... Чи буде Крим європейським курортом? Повірте мені: обов'язково буде! Як скоро це буде — не можу сказати, але буде! І ми робитимемо все для цього. Найперше — вступимо до Світової Організації Торгівлі. Саме членство у цій організації дає можливість вільного доступу й розвитку послуг і ринку капіталів, і ринку товарів.

- Дякую. До побачення.

— До побачення. Алло.

— Телефонують Вам зі Львова. Христина Терлецька мене звати. Таке запитання: Сьогодні так багато говорять про інтеграцію в Європу. А ось скажіть, будь ласка, чи не варто спочатку працювати над тим, щоб підвищити рівень життя людей? І чи не вважаєте ви, що ми з таким низьким рівнем життя нав'язуємося Європі?

— Христино, я вам вдячна за це запитання. Ніхто ж не працює на те, щоб якісь регалії навісити чи штамп про виконання поставити, що ми є членами Європейського Союзу. Щоденно треба робити якусь роботу. Зараз ми переглядаємо законодавство на відповідність правилам та вимогам Європейського Союзу, бо саме ці правила, ці закони, ці стандарти забезпечать встановлення певних рамок заробітних плат, вимог до роботодавців та багато, багато іншого. Тобто, ми забезпечуємо законодавство, яке зможе забезпечити гідне життя. Що стосується нав'язування, то це не нав'язування, а роз'яснення. Це перше. Шляхом просвітницької роботи, інформаційного забезпечення громадян відповідною інформацією. Для цього дуже багато треба робити. І коли нам кажуть про те, що давайте, може пригальмуємо, пропонують створити фонди, які б працювали з тією ж Білоруссю, Росією — тобто тимчасово ми попрацюємо так, а потім вже доростемо й будемо відповідати вимогам Єропейсь-кого Союзу. Повірте мені, цього робити взагалі не можна. Як, скажімо, крокувати одній людині в різні боки. Нам треба, якщо ми обрали мету, іти до неї. Десь складно, через горби, через ями, але все-таки вирівнювати цю дорогу і йти, йти, йти. Якщо ми цього не робитимемо, а будемо весь час стримуватись і роззиратися, ми ніколи не створимо для наших людей гідних умов. А за приклад можемо взяти грузинів. Там також була революція, і у них умови були набагато складніші, ніж в Україні. У них не було світла, газу, в них була страшна розруха після цих пострілів, дороги в гірських районах були зруйновані. Розумієте, як там прості люди жили? Але я вже декілька разів упродовж цього року побувала в Грузії. Повірте мені, такої гордості за свою державу звичайних громадян на вулицях я ніде більше не бачила. Там опозиція і коаліція, і більшість об'єдналися заради однієї мети — побудувати таку державу, яку вони б мали вже у майбутньому. І люди все також для цього роблять. Кошти вкладаються в будівництво доріг... (Якби ви бачили, які там зараз дороги є!) У побудову енергопо-стачальних коридорів. Вони відбудовують нині заводи, залучають інвестиції. Грузини чітко виконують план дій щодо НАТО, вони чітко працюють в напрямку Європейського Союзу. Упродовж минулого року у них було прийнято Трудовий Кодекс, який стовідсотково відповідає вимогам Європейського Союзу. Торік Грузія вийшла на непередбачувані показники по боротьбі з корупціє-ю. Уявляєте, грузини й боротьба з корупцією... Раніше у нас це викликало сміх чи іронію. Нині грузини настільки сповнені почуття гордості за свою державу й прагнуть, щоб про неї дізнався світ, що возили нас, гостей, то на одну гору, то на іншу, щоб ми глянули на Тбілісі — побачили його красу. Ми вже притомилися й заїхали попити чаю в одне кафе, де гуляли прості люди. Це була середина тижня, отже вони мають гроші й час і в такі дні щось святкувати. Добре. І у нас це є. Але вони замовляють музику, платять за неї. Я подумала, що будуть танці. Але, уявляєте, замовили гімн своєї держави! Оце для нас диво. Тверезі люди платять гроші, щоб почути гімн своєї держави і його заспівати. Нам усім би хоча б слова гімну нашої держави вивчити. І тоді життя в Україні поверне на краще. У Грузії вражає, що більшість людей вірять у те, що вони роблять і в те, що вони все можуть зробити. Немає такого розшарування, яке є в нашій країні. Вони підтримують одне одного, допомагають.

— Пані Наталю. Мене звати Богдан. Я телефоную із міста Івано-Франківська. Скажіть, будь ласка, зараз можна спостерігати у суспільстві дивне явище. Перспектива членства в Європейському Союзі певним чином уже

об'єднує й консолідує націю. І навпаки — питання вступу до НАТО викликає чомусь шалений спротив значної частини суспільства в східних та південних областях. Можна сказати, які причини цього явища й які можливі шляхи

його подолання?

— Єдине, що можу додати до того, що вже говорила, це те, що наше суспільство не достатньо проінформоване стосовно проблем, які стосуються НАТО. Треба більше, у тих же засобах масової інформації, обговорювати це питання. Розповідати про стан справ у країнах, які є членами цієї організації. Людям просто нав'язують думку про те, що НАТО — це дуже погано. Треба розповідати людям правду такою, яка вона є. Показувати, як впливає на захищеність громадян інших країн членство в цій організації. Зокрема, в близьких нам Польщі, країнах Балтики тощо. Щоб люди бачили, що дало конкретно доброго цим країнам та їх громадянам членство в НАТО. Які є недоліки і які

переваги. А люди самі зроблять висновок. Треба поважати людей, а не зомбувати, як нині відбувається. Я вже порушувала це питання у Кабінеті Міністрів. У нас затверджена програма з інформаційної підтримки з питань НАТО, з питань інтеграції до Європейського Союзу, і на неї виділені, на мій погляд, досить суттєві кошти, але чесно Вам скажу, що не знаю, ким ці кошти використовуються. Кошти повинні виділятися на конкурсних умовах і газетам, і журналам, і громадським організаціям. На жаль, те що, я мала змогу подивитися, стосується не так вже й багатьох організацій та ЗМІ. Зробивши таку вибіркову перевірку про розподіл і використання коштів, побачили, що тих заходів, які були в звітах, узагалі... не було. Тому мені здається, що тут ми, насамперед, маємо акцентувати увагу на просвітницькій роботі. Саме просвітницькій, нікому власного бачення не нав'язувати.

- Дякую.

— І я вам.

- Це пані Наталя?

— Так, це я, а це хто?

- Мені дуже радісно з вами говорити, це Віта Василівна Динник, з Полтави.

— Дуже приємно.

- Оце нарешті я додзвонилася, я дуже хвилююся...

— Не хвилюйтеся, час є...

- Читаємо «Молодь України». Любимо цю газету. І в мене таке запитання. Я в минулому військовослужбовець. І мені зрозуміло, що питання НАТО — це питання безпеки держави.

— Так...

—... Отож не можна так, як політики перед виборами нами маніпулюють. Не можна питання НАТО використовувати під час виборів. Так само й питання мови. Бо це питання національної єдності. Чи можуть, на ваш погляд, партії домовитися, щоб «піарники», політтех-нологи (я називаю так тих, хто агітує за вибори), не руйнували українського суспільства під час виборів спекуляцією на цих питаннях? Чи можливо це якось заборонити? І в зв'язку з цим у мене ще одне питання. Моя товаришка працює в педуніверситеті. Туди приїздять і розказують і про Європейський Союз, і про НАТО. Це правильно. Молодь потребує таких знань. Але ж і літні люди їх потребують. Можна було б нас зібрати? Хоча б у бібліотеці? Там є якась література, але ми всього того не прочитаємо. А якби й до нас доходило те все... Що ви про це думаєте? Ми дуже будемо чекати на «Молодь України», бо ми її читаємо. І дуже вам дякую, пані Наталю.

— Я вам дуже дякую за цікаві запитання і за переживання — і за вибори, й за те, щоби не використовували те, що не треба використовувати, бо це змушує ворогувати. Стосовно соціалістів, комуністів, коаліції і так далі. Це ще на попередніх виборах була знайдена така фішка, лозунг чи що, про те, що НАТО це просто ворог номер один. Що загальнодержавною у нас повинна бути російська мова. Але повірте мені, коли я спілкуюся з цими людьми, вони самі так не думають. Окрім комуністів, щодо них, то це окреме питання. Всі інші так не думають. Але ж жупел використовують. Чому? Все просто. Для нас, я маю на увазі тих людей, які ще жили за часів Радянського Союзу, пропаганда була така, що НАТО це ворог, ми повинні свої війська, як то кажуть, озброювати, покращувати їх обладнання і решта, решта, решта, щоби захистити себе. Повірте мені, у 2002 році Альянс уже прийняв рішення про зміну своєї стратегії. І на сьогоднішній день на 90 відсотків це організація, яка займається, насамперед, захистом громадян, які проживають у країнах — членах Альянсу. Окрім усього, військові, які мають відповідні навички, дуже швидко ліквідовують катастрофи на зразок пожеж, або якісь екологічні лиха. Вони мають можливість дуже швидко це робити. Я б сказала, НАТО — це щось на зразок міждержавного МНС.

Що стосується домовленостей політтехнологів. Чесно вам скажу, це майже неможливо. Ми вже декілька разів агітуємо не розділяти Україну, не спекулювати гаслами, які просто б не давали нам можливості в майбутньому об'єднатись. Але, на жаль, кожен бореться за свій електорат. Що стосується молоді й освіти з питань Європейської інтеграції і що стосується питань НАТО. Знаєте, мною було ініційовано, щоб ми створили такий Європейський інформаційний центр, щоби всі представники і ЗМІ, і громадських організацій могли мати таке джерело, де б вони отримували всю повністю інформацію про умови, про зміни, про якісь стратегії розвитку. Отримали підтримку від багатьох донорських організацій. Але була умова, що ми отримаємо приміщення у Верховній Раді. На жаль, ми не встигли просто цього ще зробити. Маю надію, що це буде в майбутньому. І повірте мені, що ми цю інформацію розповсюджуватимемо обов'язково через прес-клуби, і я зараз ініціюю серед донорських організацій серію проектів, щоби дійсно їздити по областях України і надавати людям якомога більше інформації. Таку серію свого роду інформаційно-аналітичних матеріалів разом із журналістами «Молоді України» обіцяємо друкувати через газету, яку ми сьогодні в діалозі представляємо. Я із задоволенням буду працювати.

- Добре, дякую вам. І щоб була можливість і нам прочитати. Окрім "Молоді України", висту

пайте по радіо. Бо ми ще й радіо слухаємо...

—Із задоволенням. Я часто й на радіо виступаю...

—Добрий день, чи можна поставити запитання пані Наталії?

— Можна, це я.

- Cкажіть, будь ласка, як ви вважаєте, чому українська політична еліта не поділяє єдиних поглядів щодо НАТО, і, звісно, не так багато українців бажають поділяти цінності Альянсу. Тобто мається на увазі розвиток демократії,

економіки, свободи слова. Чи не здається вам, що в наших політиків знань з цього питання також

обмаль? І друге запитання: якщо ви не будете в парламенті, то чи продовжуватимете займатися проблемами інтеграції України до міжнародних структур? Дякую.

— Що стосується НАТО, чесно вам скажу, і навіть питань європейської інтеграції, і копенгагенських критеріїв, і багатьох-багатьох речей...Багато політиків не розбирається у цьому. Бо це дійсно інша сфера, в якій треба працювати, вчитись і розбиратись, щоб робити висновки. Попри це, я вам хочу сказати, що все, що вимагає НАТО, і все, що вимагає членство в Європейському Союзі, ці вимоги ми вже виконали більш ніж на 90 відсотків. Дуже багато речей майже один до одного співпадають. Просто... немає інформації в людей, і це є великою проблемою.

По-друге, мені здається, що представники коаліції, а там і комуністи, й соціалісти, й представники Партії регіонів, насамперед, звертаються до тих людей, які не мають відповідної інформації. Це люди похилого віку, які читають випадкову пресу. І не мають можливості ходити на якісь семінари, конференції, на якісь зустрічі. Це ті люди, які тяжко працюють в шахтах...Вибачте, як мені сказав один шахтар: «Ми ходимо, як по трикутнику: на шахту, потім кудись до кафе, потім додому. Оце наш трикутник». Я дуже вибачаюсь, просто це слова того шахтаря. Нам треба забезпечити, щоби люди не ходили по трикутнику. Щоб вони могли піти до Будинку культури, бібліотеки, щоб у них були фінансові можливості й духовні, потреби. Наше завдання, і тим більше (я чую, у вас молодий голос) завдання молоді, організовувати такі диспути, «круглі столи» — просвіщати наших людей, і це дозволить нам об'єднати і похилого віку людей, і молодих. Бо, по суті, цілі в нас одні. І в похилих людей є молодь, є діти, за яких вони переживають, і ми переживаємо за наших батьків. І робити все, щоб ми спокійно жили й не хвилювалися щодо тих питань, які, в принципі, не є проблемними — це наше спільне завдання.

Щодо того, чим я займатимусь надалі, ви знаєте, це дуже цікаве питання. Думаю, що все ж таки буде можливість попрацювати в майбутньому парламенті. Але якщо не буде такої можливості, то я займалась дуже багатьма питаннями — інвестиції, приватизації, сертифікатної приватизації, індивідуальної приватизації, питаннями адміністративно-територіальної реформи (і всі законопроекти Можна знайти на сайті Кабінету міністрів, я їх співавтор), питаннями регуляторної політики і дерегуляції (яку завдяки деяким моїм зусиллям також було зрушено). Я вважаю, є дуже багато питань, які ще можуть бути предметом моєї майбутньої діяльності. І саме це й спонукало мене піти саме до Комітету з питань європейської інтеграції, тому що саме там потрібні всі ті знання, які в мене були.

- Дуже дякую за змістовні відповіді. Бажаю вам успіхів! До побачення.

— І вам успіхів також! На все добре.

- Добрий день, мене звати Тетяна. Скажіть, будь ласка, як вплинула політична криза на розвиток співпраці України з НАТО та ЄС?

— Дякую. Що я можу сказати? Якщо ми вийдемо з цієї політичної кризи саме демократичним шляхом,

а я маю на увазі, що все ж таки ті домовленості, які є, будуть виконані і ми вийдемо на вибори й проведемо

чесні й прозорі вибори, то це тільки посилить, між іншим, довіру до України і з боку Альянсу, й з боку

європейської спільноти. Якщо ж ми, не дай, Боже, продовжуватимемо протистояння, тоді до нас довіра буде навіть нижчою, ніж ми мали її до 2004 року.

- Керівництво Російської Федерації, в тому числі Путін та Іванов, говорять про неприпустимість поширення НАТО до кордонів Російської Федерації. Наскільки це є правомірним і чи це не є

втручанням у внутрішні справи України?

— Дякую. Узагалі, я, мені здається, вже почала асоціюватись як проросійський український політик. У лапках (сміється). Тому що відслідковую заяви, які робляться з боку Росії щодо України. Саме в нас, в Україні, дуже активізувалась робота громадських організацій, які є регіональними представництвами організацій російських (це перше), і саме з питань НАТО. Трохи менше — з питань європейської інтеграції. І стараються нав'язати думки, що Україні цього не потрібно, що Україна й так має захист, що Росія відповідає за Україну і забезпечує її захист в глобальному світі. Я вважаю, що це не тільки помилково, а свого роду навіть втручання у внутрішні справи України. Що відбувається? Україна на сьогоднішній день знаходиться в такому геополіти-чному просторі між європейською спільнотою і азійським простором, до якого я би віднесла й Росію. І якраз наше завдання на сьогоднішній день дуже чітко визначитись і ухвалити рішення, куди саме нам іти і якими ми хочемо бути в майбутньому. Повірте мені, всі ті дослідження і спілкування з людьми різного рівня освіти говорять про те, що ми хотіли б бачити себе в Європейському Союзі, і саме членами НАТО. Чому саме? Тому що це забезпечує, в першу чергу, увагу до людини. Не до держави, не до якихось установ, а до людини. А це, між іншим, є в ментальності наших людей, тому що ми весь час, як-то кажуть, самостійні, ми гетьмани. Тобто це ближче нам. І що стосується азійського простору, то я називаю це поверненням до Радянського Союзу, коли все було колективне, колективні рішення приймалися, а видавалося за турботу про наших громадян. Я вже говорила це сьогодні зранку. І пана Путіна, й інших представників влади РФ, всі зусилля направлені на те, щоби не допустити нашого відходу до європейської частини. Тому що вони досі вважають, що ми є молодшим братом і тому ми повинні бути під наглядом, а вони повинні казати, що нам робити.

- Дуже дякую вам за чудовий коментар, до побачення!

— До побачення.

- Доброго дня! Наталіє Володимирівно?

— Так, це я!

- Дуже приємно. Іван Житнюк, голова Ліги офіцерів Криму вас турбує.

— Дуже приємно.

- Я знаю, що ви очолюєте Комітет з євроінтеграції. Справа в тому, що я помічник народного депутата Чорногорова. А ви нібито в «Нашій Україні»?

— Нібито (сміється)...

- Але ви не смійтеся, Наталіє Володимирівно, ми — проти НАТО і особисто я, кримчани, Ліга

офіцерів — це однозначно. Що ж до євроінтеграції — я би хотів прояснити. Що дасть Україні й Криму зокрема, якщо ми станемо членами Євросоюзу?

— Мене дивує, чому Ліга офіцерів проти НАТО. Ви, як ніхто інший, повинні знати, що може дати наше членство в альянсі саме для військових, і які преференції, і захист, і так далі. Ви турбуєтеся, я знаю од ваших колег у парламенті, про те, що кількість військових буде зменшена.

- Ви знаєте, я відслужив достатньо багато часу на протиповітряних кораблях і рятувальником

на флоті і завжди знав, що це вража сила...

— От-от-от, оце в вас воно й сидить, як скалка там...

- Давайте не будемо, це питання не обговорюється...

— Я зрозуміла. Ще один коментар. І без критики. Я згадала, що три тижні тому мала нагоду «висадитися»

на авіаносці «Ейзенхауері». Ми сідали на надзвуковому літаку, і за дві секунди швидкість 250 миль на годину

була на нулі. І також катапультувались. Удруге, я думаю, не зробила би цього. Але повірте мені...

- Я пишаюся, що є такі жінки на нашій планеті...

—... було дуже цікаво. За першою освітою я починала навчання як гідроакустик. І мені було дуже цікаво подивитися все. Я за півгодини облазила (по іншому сказати не можу) весь цей авіаносець і подивилась на всі пульти, крани, на багато інших речей і все було відкрито.

- Вони ще не встигли закласти туди...

— Я на таких речах розуміюся, але... Що дасть європейська інтеграція Криму? Не тільки Криму, а й усім українцям — жити більш захищено й спокійно в своїй державі. Ви ж знаєте, яка заробітна плата в Євросоюзі. Вони не думають, щоб жити на воді й

хлібі, а мають достатньо коштів, аби нормально харчуватися і мабуть, ви це знаєте, як ніхто інший, бо до Криму приїздить багато пенсіонерів з Заходу, які мають таку можливість...

- Але, на жаль, наші татари, ваші колеги по НСНУ, як тільки починається літо, обов'язково

якусь каверзу влаштують, щоб люди сюди не їздили. Вони, мабуть, отримують гроші від Туреччини за те, щоб відвернути туристів...

— Ні, ну зачекайте, зачекайте... Тут можна переходити на таке собі, знаєте, «а у вас, а у нас...» Того року була інша акція, пам'ятаєте?

- Я вас дуже добре знаю, ви людина дуже перспективна, сучасна і патріот своєї держави. А

ось Чубаров і Джамілєв хоч і кажуть, що вони корінне населення, — у них тільки й корінного,

що зуби.

— Я знаю, де вони народилися, де вчилися, але треба також зрозуміти їх, вони представляють інтереси своєї спільноти... І ви ж знаєте, чому відбувся останній виступ. Побудова пам'ятника Єкатерині для них це просто, як-то кажуть...

- Та якщо вони так ставитимуть питання, я тоді поставлю питання, аби прибрати пам'ятник їхньому Григоренко. Вони поставили його в центрі. Ми порушуватимемо питання про те, щоб вони

прибрали той пам'ятник.

— А давайте я вам запропоную іншу річ: ви зустрінетеся і домовитеся, де саме вам треба поставити пам'ятники, щоб кожна людина мала можливість...

- Я з ними зустрічатися не хочу...

— А це неправильно. Розумієте, ну, як можна тоді співіснувати на одному просторі, якщо не спілкуватися?

- Вони проти України, проти українського народу, проти Української держави. Розумієте?

— Гаразд, я думаю, можливо, коли буду в Криму, тоді поспілкуємося...

- Іван Васильович Житнюк. (номер телефону є в редакції). Я в дуже добрих стосунках з Анатолієм Матвієнком, можете запитати в нього...

— Гаразд, але все ж таки постарайтеся зустрітися й домовитися...

- Пані Наталіє?

— Так.

- «Молодь України» має чимало читачів і в селі. Думається, їм цікаво було б знати, які вигоди Україні дасть євроінтеграція в сфері сільськогосподарського виробництва? Є приклад Польщі...

—Складовою євроінтеграції і для нас є першим кроком — це Світова Організація Торгівлі (СОТ). Тобто,

членство в цій організації. Усі дуже лякають нас тим, що саме членство в СОТ вдарить по агропромисловому комплексу. Хочу сказати, що досвід

інших країн, які не готувалися до цього, показує: десь рік-півтора селянам справді було дуже важко працювати. Вони не були готові до тих вимог і тих стандартів, які висувалися. Мало того, і держава не підготувала захисні механізми для того, щоб підтримати саме цей сектор. Але з часом усе налагодилось. Багато разів я порушувала це питання і у Верховній Раді, і в Кабінеті міністрів. Я говорила, що ми повинні на сьогоднішній день, з одного боку, працювати над законодавством, яке буде відповідати вимогам СОТ, а паралельно готувати власні пропозиції і навіть закладати до бюджету на наступний рік кошти для підтримки сільськогосподарського сектору. Так,

вимоги СОТ не дозволяють пряме пільгове фінансування селян. Ми не зможемо давати їм прямі пільгові субсидії. Але, наголошую, є дуже багато інших механізмів, які й прямо і опосередковано будуть сприяти розвитку нашого агропромислового сектору. Є можливість залучати кошти навіть на безповоротній основі на розвиток інфраструктури на селі. Що означає розвиток інфраструктури? Це водопостачання, газопостачання, будівництво доріг. Якщо це не пряма, то опосередкована підтримка села. Окрім того, що якість сільгосппродукції має поліпшитися, буде доступнішим товар, його зручніше можна буде транспортувати. Звідси й транспортні затрати будуть меншими. Загалом, багато подібних речей. Тобто, ми повинні сьогодні підготувати ці пакети, і мало того, треба громадянам розказати, що саме вони можуть використовувати на рівні місцевої влади, на рівні виконавчої влади, якими фондами користуватися. Повинні навіть представникам влади на місцях підказати, які закони підготувати і що закласти в бюджет. Так, були проблеми в Польщі першого року після вступу, хоч вона підготовленіша за нас. Але нині її селяни на піку своєї активності, мають солідні прибутки. Два тижні тому в нас був «круглий стіл» у Польському посольстві й була можливість запитати в них, як йде розвиток саме цього сектору, що може бути в нас найбільш проблемним.

На жаль, ми весь час думали тільки про те, які кроки нам сьогодні треба зробити. А де стратегія? Ніхто не робить повноцінного аналізу. Ми повинні думати, що втратили, а що отримаємо.

- Можливо, на це потрібне державне замовлення?

— Я вас дуже прошу! Яке державне замовлення? Ми фінансуємо Інститут економіки при Міністерстві

економіки. Подивіться на ті наробки, що там нині є. Знаєте, всі ті аналізи й матеріали... Краще промовчу...

-Федоренко, Київ. Скажіть, «Наша Україна» має якісь ініціативи з приводу розбудови громадянського суспільства?

—Пам'ятаєте, торік писалася програма діяльності нашої партії? Вона була розміщена на сайті «Нашої України», тобто, була відкритою для усіх. Там є окремий розділ, де йдеться і про питання розвитку громадянського суспільства. Будемо працювати над цим базовим документом далі. Обов'язково потрібен новий закон про неприбуткові організації. Потрібно в податкове законодавство внести зміни, щоб була можливість отримання фінансової допомоги з боку бізнесу. Мова йде про соціальну відповідальність бізнесу. Бізнесменам варто перераховувати кошти на громадські організації різного роду. Окрім того, в законодавство потрібно ввести більш чіткі норми про відповідальність влади за неврахування громадської думки.

-Наталіє Володимирівно, про якісь негативні сторони Євросоюзу ви також інформуєте? Наприклад, про порушення там прав людини?

— Повірте мені, порушення прав людей не відбувається, бо там є серйозний правовий захист. Якщо ж таке трапляється, то відразу виправляється. Коли ж ви говорите, що через Євросоюз порушуються права мігрантів в Україні, то це проблема не Євросоюзу, а наша проблема — України. Нам потрібне відповідне фінансування і законодавство. Ми повинні

мати внутрішнє законодавство, щоб відправляти нелегалів додому. І кошти тут великі потрібні. Інакше ми можемо стати країною-відстійником.

- Добридень. Можете розповісти про себе?

— Я займалася багато чим в своєму житті. Поза роботою займалася собаками. Навіть була експертом-кінологом, вела породу пікенесів. Цю справу мені передала свекруха. Я навіть спеціальні курси закінчила. Колись була чемпіонкою Києва з настільного тенісу, хоч тенісну ракетку вперше взяла в руки в 28 років, а перемогла в 33. Люблю гірські лижі. Співаю, на гітарі граю, пишу пісні. Я вважаю, що життя дуже цікаве і неможна навіть на хвилинку зупинятись, не можна втрачати цей час. Усе життя прагну вчитись. Вважаю, якщо ти за щось берешся, маєш бути фахівцям у цій справі. Повторю, життя є дуже цікавим і його дійсно треба реально проживати. Не лише сидіти вдома перед телевізором чи читати книжки. Досвід зі сторони цікавий, але його треба отримувати й самостійно. Оце і є життя. А ще я пишаюся донькою. Вона надзвичайно самостійна. Ще навчаючись в школі, паралельно вступила до коледжу, вивчала там право, іноземну мову. Згодом одночасно вступала в три університети і скрізь пройшла конкурс. Потім уже вибирала, куди їй піти. Обрала господарське право в Національному університеті імені Тараса Шевченка. Там була досить активною, займалась громадською роботою на юридичному факультеті. Коли молодь створила Молодіжний парламент, Ольга була одним з його ініціаторів і навіть очолила комітет з питань підприємництва. Чомусь молодь завжди чекає, що їм хтось щось надасть. Донька сама життєву дорогу пробивала. Я в університеті була лише двічі, коли вона отримувала студентський квиток і диплом. Моя донька півтора місяця сиділа в інтернеті і по всіх сайтах вивчала інформацію, які університети і які країни беруть на стажування студентів із України. Потім склала перелік тих, що її зацікавили, їх було більше 65. У кожний із них донька підготувала й надіслала документи. Виграла конкурс у внз Канади, США і Великобританії. Два роки вчилася в Америці. Була пропозиція залишитися, але вона повернулася. Уже працює юристом. На роботу влаштувалася, шукаючи собі роботу по інтернету ще з Америки.

Я закликаю всю молодь, щоб юнаки й дівчата вірили в себе і працювали над собою. Нині скрізь потрібні професіонали, ініціативні люди. Якщо хочеш чогось досягти, треба вчитись, добиватись і працювати. Тоді буде впевненість в житті. Тебе поважатимуть.

Ще радує мене онука. Незабаром їй буде рік. А через місяць ми чекаємо ще одну дитинку. Донька так вирішила, хоча, до речі, продовжує досі працювати. Я ще виховувала свою племінницю, вона в мене сім років жила. Торік вона заміж вийшла і також уже подарувала мені онука. Життя іде, все нормально.